У Косові, що на Івано-Франківщині, віддали останню шану полеглому військовому, поету й музиканту Русланові Якібчуку. Прощання почалося біля будинку бійця, далі похоронна процесія рушила до церкви Івана Хрестителя, повідомляє з місця кореспондентка Суспільного.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Провести воїна в останню путь прийшли сотні людей — родичі, побратими, друзі, знайомі, колеги та жителі Косова й Микитинців.
У бійця було кілька позивних: за любов до історії побратими кликали його Русиком, а ще — Поетом. В інтерв’ю журналістці Алісі Мудрицькій боєць розповів, що має в доробку близько 8 тисяч поезій.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Побратим загиблого Іван Атаманюк каже: познайомився з Русланом Якібчуком на війні. Бійці разом воювали у Малині на Житомирщині та у Спірному на Донеччині.
“Руслан працював на “сапогу”. Стріляв з кулемета та іншої зброї. Він старався підбадьорювати наших хлопців, підтримати. Запам’ятаю його, як відданого друга та патріота, який дійсно хотів, щоб війна закінчилася якомога швидше”, — каже військовослужбовець Іван Атаманюк.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Класна керівниця військовослужбовця Ярослава Федорів розповідає, нещодавно, коли Руслан був на лікуванні, спілкувалася з ним телефоном. Жінка каже: знала, що він повернеться на фронт.
“Дуже добрий, слухняний, щирий. Його всі любили, поважали. Ніколи ні з ким не сварився, не мав конфліктів, був скромним. Ми пишаємося, що Руслан став поетом, піснярем, патріотом Батьківщини. І поки рівних йому я не знаходжу. То була така віддана людина. І людей любив, і друзів так багато мав. Невимовна туга”, — каже Ярослава Федорів.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Однокласник військовослужбовця Олександр Люлька розповідає: Руслан був дуже творчою людиною, душею компанії.
“Ми разом виросли, разом провели все дитинство і юність. Мегапозитивна, світла людина. Він був патріотом, але дійсно щирим. З 2014 року воював. Мама так переживала, коли він пішов. Коли Руслан отримав поранення і повернувся на лікування, мати тішилася, що він вдома. Але потім доля розпорядилася зовсім інакше. Дуже тяжко втрачати тих, кого ти знав”, — каже Олександр Люлька.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Ярослав Рибак познайомився з Русланом Якібчуком 35 років тому. Чоловік каже: тоді Руслан запам’ятався йому, як обдарований музикант та поет.
“Я ще тоді знав, що він міг стати видатним музикантом та артистом. Такий позивний, іскра в ньому була, ну просто фантастика. Він їздив за кордон на заробітки і я також. Ми часто перетиналися. Він мені був дуже близьким. І мені здається, якби Руслан народився у великому місті, масштаб його успіху був би надзвичайним”, — каже Ярослав Рибак.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Руслану Якібчуку мало б виповнитися 50 років. В нього залишилися мама, дружина та донька.
Що відомо
Руслан Якібчук загинув під час бойових дій поблизу села Роздолівка Бахмутського району на Донеччині.
Боєць розпочинав службу на флоті, був членом екіпажу флагмана “Гетьман Сагайдачний”, три роки воював в АТО/ООС. Під час повномасштабного вторгнення військовослужбовець боронив Київщину, пройшов бої під Сєвєродонецьком, Лисичанськом.
Руслан Якібчук служив у 109 окремому гірсько-штурмовому батальйоні — підрозділі 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.